Питання «Чи відвідував Микола Гоголь Харків?» дотепер залишається відкритим, надихаючи дослідників літературного краєзнавства, проте точно встановлено факт  перебування письменника на території сучасної Харківщини.

М. М. Синельникова

У травні 1851 року письменник гостював у своєї двоюрідної сестри Марії Миколаївни Синельникової (1817–1892) в с. Власівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (нині воно відноситься до Кегичівського району Харківської області). «В 1851 році приїхав до нас у село, де я живу з тіткою (з боку батька), і прожив з нами 8 днів і весь час був веселий і спокійний. Я раділа в душі, дивлячись на нього. Його супроводжували мати й менша сестра, і в нас він розпрощався з нами й ними на довгу розлуку…», – писала Синельникова у листі до друга Гоголя, професора Московського університету С.П.Шевирьова.
Звичайно, одне перебування письменника на харківській землі – не так уже й багато, однак Микола Васильович був пов’язаний з Харківщиною і Харковом багатьма узами – через родичів, друзів або знайомих, через якісь історичні або культурні події, певні обставини життя.

О. С. Данилевський

Один з найближчих друзів М.В.Гоголя, його земляк Олександр Семенович Данилевський (1809–1888), який навчався разом з ним у Полтавському училищі і Ніжинській гімназії вищих наук, останні роки життя провів у своєму маєтку в с. Анненське Харківської губернії.

Улюбленим учителем М.В.Гоголя в Ніжинській гімназії був професор юридичних наук Микола Григорович Бєлоусов (1799–1854), випускник Харківського університету. Під його впливом формувався світогляд майбутнього письменника. Фахівці вважають, що саме Бєлоусов став прототипом героя поеми Гоголя «Мертві душі» Олександра Івановича.

Серед петербурзьких знайомих М.В.Гоголя – Орест Михайлович Сомов (1793–1833) – уродженець м. Вовчанська, що на Харківщині, випускник Харківського університету, літературний критик, перекладач і письменник, який в 1816 році дебютував у харківському журналі «Украинский вестник». Після переїзду до Санкт-Петербурга О.М.Сомов спілкувався з М.В.Гоголем, який виявляв інтерес до його творів, присвячених Україні та звернених до побутової тематики, фольклору, етнографічних подробиць. У цьому сенсі Сомова вважають попередником Гоголя.

І. І. Срезневський

Філолог-славіст Ізмаїл Іванович Срезневський (1812–1880) познайомився з М.В.Гоголем у вересні 1839 року в Москві, де провів кілька днів, відправляючись від Харківського університету у закордонне відрядження. Це знайомство відбулося спочатку в листах і було обумовлене їх спільним інтересом до українського фольклору. Незадовго до цього, в 1833–1838 роках Срезневський видав шість випусків фольклорної збірки «Запорожская старина», яка була високо оцінена багатьма відомими письменниками, зокрема М.В.Гоголь. 6 березня 1834 року він зізнавався у листі до І.І.Срезневського: «Ви… зробили мені важливу послугу виданням «Запорожской старины». Де викопали ви стільки скарбів? Усі думи, а особливо повісті бандуристів засліплююче хороші». Саме для цієї збірки спочатку призначалася одна з кращих статей письменника «Про малоросійські пісні». Взагалі ж І.І.Срезневський зустрічався з М.В.Гоголем неодноразово.

В. В. Пассек

Серед тих, хто допомагав Гоголю збирати українські народні пісні, фахівці називають історика, етнографа і археолога Вадима Васильовича Пассека (1808–1842), автора багатьох краєзнавчих матеріалів про Харківщину («Міста Харківської губернії з картами, планами і гербами», «Нарис Харківської губернії», «Кургани і городища Харківського, Валківського і Полтавського повітів», «Харківський Троїцький ярмарок»), який у 1834–1837 роках жив у Харкові й близько здружився з І.І.Срезневським, І.Є.Бецьким та іншими представниками творчої інтелігенції.

Єпископ Інокентій

На початку 1842 року в Москві Гоголь познайомився з богословом, єпископом Інокентієм (Іоанном Олексійовичем Борисовим) (1800–1857), який від 1841 до 1848 року перебував на харківській кафедрі. Відомі два листи Гоголя до Інокентія, датовані травнем 1842 і липнем 1847 років, останній – у зв’язку з відгуком Інокентія на «Вибрані місця з листування з друзями». Неодноразово в листах Гоголя до знайомих зустрічається прохання передати до Харкова архієпископу Інокентію примірник чергового видання творів письменника.

У жовтні 1844 року у Франкфурті відбулася зустріч М.В.Гоголя з видавцем харківського альманаху «Молодик» Іваном Єгоровичем Бецьким (1818–1890), приводом до якої послужила публікація в альманасі портрета і факсиміле записки М.В.Гоголя без його відома і дозволу. Випадок викликав обурення письменника, він просив свого знайомого М.П.Погодіна поговорити з видавцем. Яким же було здивування Гоголя, коли Бецький спеціально приїхав до нього для «принятия … личного распекания». Більше того, з їх розмови Гоголь із подивом дізнався, що його портрет ще в 1843 році був опублікований в журналі М.П.Погодіна «Москвитянин».

Г. П. Данилевський

Серед харківських знайомих М.В.Гоголя – Григорій Петрович Данилевський (1829–1890), письменник, автор популярних історичних романів «Княжна Тараканова», «Воля» та нших. Більша частина життя Данилевського була пов’язана з Харківщиною: тут він народився, провів дитячі роки, в 1857–1869 роках жив і активно працював. Поховано письменника в с. Пришиб Балаклійського району Харківської області. Г.П.Данилевський не належав до близьких знайомих М.В.Гоголя – він познайомився з ним і кілька разів зустрічався, перебуваючи у Москві восени 1851 року, за чотири місяці до смерті письменника. У 1886 році Данилевський опублікував цікаві спогади «Знайомство з Гоголем». Ці мемуари створені на основі щоденникових записів про ці зустрічі, а також про поїздку на батьківщину Гоголя невдовзі після його смерті.

Досить міцними і тривалими були зв’язки з Харківщиною у родичів Миколи Васильовича. Дід письменника по материній лінії, відставний військовий Іван Матвійович Косяровський на рубежі XVIII–XIX століть служив у Харкові поштмейстером. Часто бували в нашому місті мати й сестри Миколи Васильовича, саме сюди він адресував їм деякі свої листи. Довгий час у Харкові жила рідна племінниця письменника Анна Володимирівна Бикова, донька його сестри Єлизавети. Понад 25 років вона завідувала Харківським міським художньо-промисловим музеєм і зробила значний внесок у культурний розвиток міста. Весь цей час у неї зберігалися деякі речі, що належали її «великому дядькові», зокрема Євангеліє французькою мовою і настільна книга письменника. Ці реліквії А.В.Бикова збиралася передати в дар місту Харкову, проте сьогодні їх доля невідома.

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко

Говорячи про зв’язки М.В.Гоголя з Харківщиною, не можна залишити поза увагою ім’я харківського письменника і культурно-громадського діяча Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (1778–1843). Одна з його комедій, «Приїжджий із столиці, або Метушня в повітовому місті», написана в 1827 році, але надрукована лише через 13 років (журнал «Пантеон русского и всех европейских театров, 1840, Ч. 1, № 3») за причини своєї схожості з «Ревізором» Гоголя давала привід для численних порівнянь творів і спроб вирішити питання щодо пріоритету авторства. У листі до А.Ф.Коні від 18 травня 1840 року Квітка писав: «… Є.П.Гребінка збив мене з ніг листом своїм, написавши, що Приїжджий із столиці заїхав до Вас у Пантеон. Куди йому між добрих людей показуватися? І переслав я його тільки з нужди, що чи не виберуть чого шматочком для розміщення де-небудь, а він його цілком пихнув прямо у великий світ, та ще й після Гоголева Ревізора… Біда! Потрапив під палки». Штрих до проблеми взаємин двох письменників дають мемуари письменника О.Д.Галахова «Сорокові роки»: «Він [Гоголь] сидів серйозний і стриманий, неначе цурався, зустрівши дві-три незнайомі особи. Але коли зайшла мова про повість Основьяненки (Квітки) «Пан Халявський», надруковану в «Отечественных записках», тоді й він скромно вставив свою думку. Погоджуючись із зауваженням, що в головній особі (Халявському) є перебільшення, що доходять до карикатури, він намагався, однакож, зменшити цей недолік. Можливо я помиляюся, але мені здавалося, що він у невигідному відгукові про Квітку бачив мовби непряму похвалу собі, намір звеличити його власний талант».

П. П. Гулак-Артемовський

Літературознавці відзначають також вплив письменника, професора Харківського університету Петра Петровича Гулака-Артемовського (1790–1865) на твори Гоголя. Так, наприклад, до епіграфом до ХІІ розділу повісті «Сорочинський ярмарок» письменник узяв цитату з байки Гулака- Артемовського «Пан та собака», а імена сварливого подружжя взято з його ж байки «Солопій та Хівря». Якщо продовжити тему впливу на творчість Гоголя, неодмінно слід згадати його історичні твори. Бунтівний отаман Яків Острянин, який після поразки повстання 1638 року відступив на Слобідську Україну і заснував на її землях м. Чугуїв, був зображений письменником у повісті «Гетьман». Аналогом кульмінаційного моменту повісті «Тарас Бульба» – вбивство та прокляття батьком сина-зрадника – дослідники вважають дуже схожий епізод у подіях Чугуївського бунту військових поселенців у Харківській губернії 1819 року.

Цінним внеском у гоголезнавство є роботи багатьох харківських вчених, зокрема таких відомих як М.Ф.Сумцов, Д.І.Багалій, М.М.Баженов, і вчених, чия наукова діяльність якийсь час була пов’язана з Харковом, – Д.М.Овсянико-Куликовського, І.Я.Айзенштока, О.Я.Єфименко, І.Ф.Єрофієва. Деякі їх дослідження представлені на сторінці «Оцифровані ресурси».

Предметом окремого розгляду могли б стати постановки п’єс Гоголя на харківській сцені – від прижиттєвих до сучасних, адже до гоголівської драматургії зверталися і звертаються практично всі театри Харкова різних напрямків.

М. С. Щепкін

Доречно згадати, що на харківській сцені у п’єсах М.В.Гоголя грав його близький друг, відомий актор Михайло Семенович Щепкін (1788–1863). Між іншим, з його іменем пов’язана така реформа в харківському театрі: в антрактах замість виконання куплетів і танцювальних номерів Щепкін запровадив читання уривків з творів Гоголя та інших письменників. У 1845 році в Харкові він читав глядачам «Повість про капітана Копєйкіна», яка тоді була викреслена цензурою з «Мертвих душ» за антикріпосницьке звучання.

У 1881 році на харківській сцені йшли благодійні вистави за творами Гоголя, кошти від яких призначалися для будівництва пам’ятника письменнику. Постановка опери М.В.Лисенка «Тарас Бульба» вперше відбулася 1924 року саме на харківській оперній сцені, а в жовтні 1925 року постановкою «Сорочинського ярмарку» ознаменувалося відкриття Харківської державної опери.

Знаковою для драматичних театрів Харкова вважається безсмертна гоголівська комедія «Ревізор». Ще 1837 року трупа харківського антрепренера Людвіга Млотковського поставила цю п’єсу, заборонену тоді для провінційної сцени. У листопаді 1933 року з неї почалося творче життя новоутвореного Російського драматичного театру (сьогодні – Російський академічний драматичний театр ім. О.С.Пушкіна). Двічі – у 1952 і 2006 роках – ця п’єса ставилася на сцені Харківського українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка. Перша постановка була присвячена 100-річчю від дня смерті М.В.Гоголя, і в ній були задіяні видатні артисти Лесь Сердюк (городничий), Іван Мар’яненко (Земляника), Євген Бондаренко (Хлопов). У 1987 році до цієї пєси звернувся колектив Харківського театру юного глядача, а в 2005 – Харківський академічний театр ляльок ім. В.А.Афанасьєва. Матеріал до теми «Твори М.В.Гоголя на харківській сцені» можна знайти у розділі «Бібліографія».

Викладене вище – лише побіжний і далеко не повний перелік фактів про зв’язки Гоголя з Харківщиною та про рецепцію його образу і творчості, але й він свідчить про постійну присутність Миколи Васильовича у культурі нашого краю.